Хвилястий папужка

Довжина тіла 17—19,8 см, крил — 9,3— 9,4 см, хвоста — 8—10 см; вага 40—45 г. Завдяки хвосту здається набагато більшим. Основне забарвлення оперіння  захисного трав'янисто-зеленого кольору. Передня частина голови і горло жовті.  На щоках по витягнутій фіолетовій плямі, які покривають одне з двох-трьох розташованих з кожного боку горла чорних плямочок.  Два щонайдовші пера хвоста чорнувато-сині, решта зеленувато-синіх з широкою жовтою облямівкою в середині. Махове пір'я першого порядку зелене, зовні жовті. Кінці опахал облямовані чорною смужкою, в середині жовті плями, які утворюють смужку в нижній частині крила. Махові другого і третього порядку коричнево-чорні з жовтим обідком.

    У більшості папуг на внутрішній стороні наддзьоб'я є вузькі рогові зубці, які на зразок напилка відточують передню частину наддзьоб'я і очищають зерна від лушпиння, а також використовуються для зриву плодів і їх розгризання. Хвіст у них довгий, ступінчастої форми. Очі темно-сині, райдужка біла. Дзьоб у пташенят — чорний, у дорослих птахів — солом'яний-жовтий, зеленуватий. Над дзьобом птахів є добре виражена восковиця. Стать птахів легко розрізняють за кольором восковиці: у дорослого самця вона яскраво-синя, у самки — безбарвна або коричнева.

            Кенар Чік- невеликий птах родини в'юркових родом з Азорських, Канарських островів та островів Мадейра. Довжина тіла кімнатної канарки становить 12-14 см. Неволя сильно змінила канарку, і її забарвлення сталоодноколірним жовтим. Домашня канарка легко живе в клітці і співає більшу частину року (окрім часу ліньки). До спорудження своїх гнізд дикі канарки приступають в березні і відкладають звичайно п'ять блідо-блакитно-зеленуватих яєць. Висиджування продовжується 13 днів.

Умови життя.

В клітці повинно бути кілька жердинок, канарки полюбляють перелітати з однієї жердинки на другу. Також у клітці повинно бути три годівниці: для мінеральної підкормки, зерна, та м’якого корма. Обов’язково  потрібна купальня, краще щоб вона була підвісною. Ці пташки люблять хлюпатися у воді.

Харчування.

Канарки їдять готові суміші. Добова норма становить 1-1,5 чайної ложки суміші (інакше буде ожиріння). В ці суміші можна додавати соняшникові насіння та подрібнену гручку.

Два рази на тиждень треба додавати до раціона варені яйця. Влітку бажано додавати зелені корма: листя кульбабки, салат, молодий подорожниковий колос. Також канарки люблять яблука, груші, терту моркву. Але з цими вітамінами треба бути обережним, так як шлунок птиці може негативно відреагувати на ці смаколики.

Воду канаркам необхідно міняти кілька раз на день.

Також до корма канарок треба додавати деякі неїстівні речі. В першу чергу це крупний річний пісок, необхідній птахам для травлення. Для забезпечення птахів кальцієм треба додавати молоту шкоралупу яєць або крейду.  

Також необхідно давати деревне вугілля, ним канарки лікуються, в разі якогось нездужання. Всі ці підкормки кладуть в окрему годівницю.    

Нові корма треба вводити поступово, щоб не було розладу травлення.

Декоративний кролик Боря

   Кролик належить до роду ссавців із сімейства зайців, проте на відміну від зайців маленькі кроленята народжуються сліпими і без шерстки.

   Кролики завжди насторожі щодо свого оточення. Зіткнувшись з потенційною загрозою, кролик може застигнути і приступити до огляду місцевості, а потім попередити своїх родичів, сильно б'ючи лапами по поверхні землі. У кроликів дуже широке поле зору, і значна його частина приділена огляду простору, яке знаходиться у них над головою. 

   Кролики дуже ніжні тварини і любий перегрів для них небезпечний. Вони комфортно себе почувають при температурі t +20 °.  

   Основний раціон-сіно, чиста вода, гілки фруктових дерев. Добавки до раціону – зелень, фрукти, овочі. 

Корела Ася

Довжина з хвостом 30—33 см, хвоста 14—16 см, вага бл. 100 г. Характерною рисою є досить високий чубчик на голові і довгий загострений хвіст. Забарвлення оперІння у самців та саМОК  різне. Самець забарвлений більш яскраво. ОперІння у нього темно-оливково-сіре, чубчик і голова жовті. Махове і рульове пір'я оксамитово-чорні, з синювато-сірим відтінком. Щоки, передня частина голови і чубчик сірчистої-жовті, на щоках є оранжево-червоні плями. Дзьоб схожий на дзьоб какаду, але значно коротше. Самки брудно-сірого кольору, нижня сторона тіла з буруватим відтінком, на щоках блідо-коричневі плями. Голова і чубчик у них блідо-сірі з жовтуватим відтінком. На внутрішніх опахалах махових і рульових пір'їн розташовані овальні плями блідо-жовтого кольору, за зовнішніми краях зовнішнього рульового пір'я є жовті смуги з нижньої сторони. У дорослих самців таких плям і смуг немає. Забарвлення молодих пташенят таке ж, як і у самок, тільки у віці 10—12 місяців забарвлення їх відповідає дорослим птахам. Через простоту розведення цих птахів у неволі було виведено багато нових забарвлень, що сильно ускладнює визначення статі.  Основною їжею є насіння трав'янистих і багатьох деревних рослин. Тривалість життя до 20—25 років.

Шиншила Максик

Слово походить з іспанської мови, правильна вимова – «чінчіла».

Розрізняють два види шиншил: мала довгохвоста або берегова шиншила і куцохвоста або велика шиншила. У цей час шиншили занесені до червоного списку Міжнародного союзу охорони природи. Приблизно половина всієї дикої популяції знаходиться в заповідниках, що охороняються, близько 5000 особин мешкають на приватних, незахищених територіях.

Шиншила має округлу форму голови, коротку шию. Довжина тіла становить 22-38 см, хвіст має довжину 10-17 см і покритий жорсткими остевими волосками. Самки більші за самців і можуть важити до 800 грам; вага самців зазвичай не перевищує 700 грам. Шиншили пристосовані до нічного життя: великі чорні очі з вертикальними зіницями, крупні округлі вуха (5—6 см). Скелет шиншили здатний стискатися у вертикальній площині, що дозволяє тваринам проникати у вузькі щілини в скелях. Передні кінцівки п'ятипалі, чотири хапальні пальці, один мало використовується. Задні кінцівки чотирипалі, один палець розгорнений назад. Сильні задні кінцівки удвічі довші за передні і дозволяють здійснювати високі стрибки.

Шиншили відносяться до всеїдних. Основу їх раціону складають різні трав'янисті рослини, в основному злакові, боби, також насіння, мохи, лишайники, чагарники, кора дерев, дрібні комахи.

 Шиншили в основному моногамні. Шлюбний період проходить між листопадом і травнем в північній півкулі і між травнем і листопадом в південній півкулі. Самка зазвичай приносить два посліди в рік, 1—5 (зазвичай 2—3) дитинчат в кожному. Вагітність  довгохвостої шиншили триває від 110 до 118 днів (куцохвостої — 128 днів). Шиншили народжуються добре розвиненими, з розплющеними очима. Вони повністю покриті хутром і важать до 70 грам. Лактаційний період триває 6—8 тижнів, приблизно в 2 тижні від народження шиншиллята починають пробувати дорослу їжу (спочатку сіно).Статевої зрілості  молоді особини досягають приблизно до 8 місяців, шиншили деяких рідкісних забарвлень дозрівають пізніше за однолітків стандартного або бежевого кольору. Шиншили приносять потомство 8 років, тривалість їх життя в природних умовах близько 10 років, а в домашніх умовах може складати понад 20 років.

Червоновухі черепахи

Молоді черепашки народжуються з довжиною панцира близько 3 см. Протягом перших 1,5 років вони здатні вирости до 7,5 см. Потім ріст сповільнюється, і черепаха росте в середньому на 1-1,25 см в рік. Дорослі самки більші за самців, мають потужніші щелепи. У неволі черепахи спарюються цілий рік. Зазвичай в кладці 6-10 яєць. Кладок кілька протягом року. Статевої зрілості досягають до 6-8 років на волі, в неволі самці до 4 років, самки до 5-6 років. Більшість кормів, пропонованих черепахам (м'ясо, мотиль, кальмар), адекватні лише за кількістю білка. Найпростіший спосіб поповнення запасів кальцію — годування черепах дрібною нежирною рибою разом з кістками. Рибок типу гуппі черепахи можуть з'їдати цілком. Можна годувати черепах шматочками розмороженої риби родини окуневих.

Живий корм — земляні черви, мотиль, трубочник, каретра — дуже гарний як кормова добавка для молодих черепах.

В якості рослинного корму годяться листовий салат, молода капуста, ставкові водорості, ряска, водна жеруха. Молодих черепах треба годувати щодня (до 2 років). Дорослих — не частіше 2-3 рази на тиждень.

Перепел Петрик

Це зазвичай невеликі пухкі сухопутні птахи, харчуються насінням, але інколи полюють на комах та подібних дрібних тварин. Гніздяться на землі та зазвичай здатні лише до нетривалого польоту.

Трав'янистий покрив для перепілок — надійний захист від пернатих хижаків. Вони намагаються не залишати ці місця навіть на короткий час. Життя перепілок у густому трав'янистому покриві наклало відбиток на зовнішність й звички цих птахів. Верх у перепілки жовтувато-бурий зі світлими й темними цятками, черевце — жовтувато-біле. Забарвлення перепілки явно маскувальне — помітити її на землі майже неможливо. Самець має подовжені коричневі пера на шиї і темно-бурі груди. У самок пера на шиї світліші, а груди сірі з чорними плямами.

Перепели не утворюють постійних пар, і самці спаровуються з будь-якою самкою. У цей час нерідко поміж самцями відбуваються жорстокі бійки за володіння самкою. Своє гніздо ці птахи влаштовують в невеликій ямці на землі, вистилаючи його сухими травинками, зрідка окремими пір'їнками квочки. У кладці зазвичай буває 8-20 буруватих яєць з чорно-бурими пляминками. Насиджує яйця сама самка протягом 15—17 днів після відкладання останнього яйця. Самець не бере ніякої участі ані в насиджуванні, ані у вихованні пташенят. Пташенята викльовуються з яєць густо опушені. Як тільки вони обсохнуть, виводок залишає гніздо. Пташенята дуже швидко ростуть і у віці 35—40 днів досягають розмірів дорослої птиці.